При усиновленні дитини важливим є надання згоди біологічних батьків. Відповідно до статті 217 Сімейного кодексу України така згода має бути вільною та безумовною. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили кожен із батьків може відкликати свою згоду незалежно від мотивів.
Стаття 217 СК України також передбачає, що згода на усиновлення може бути дана біологічними батьками лише після досягнення дитиною двомісячного віку. А якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
Згода здійснюється у письмовій формі та засвідчується нотаріусом.
У заяві також можна вказати, що біологічний батько/мати не заперечує проти зміни прізвища та по батькові дитини і включення запису про усиновлювача як батька/матері до актового запису про народження дитини.
Часто виникають питання, чи достатньо згоди батьків, чи можливо ще потрібно позбавляти батьківських прав для подальшого усиновлення? Більш детальна відповідь на питання у статті за посиланням: http://surl.li/invog.
Стаття 219 СК України встановлює умови, за яких згода на усиновлення дитини не потрібна. Зокрема, якщо батьки:
– невідомі;
– визнані безвісно відсутніми;
– визнані недієздатними;
– позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;
– протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім’ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України.
– не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (якщо судом буде встановлено такий факт).
Крім того, біологічним батькам варто знати правові наслідки усиновлення. У статті 232 СК України вказано, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена (та іншими її родичами за походженням).
При усиновленні дитини однією особою права та обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
До прикладу, усиновлений і його нащадки не можуть спадкувати за законом після смерті біологічних батьків усиновленого та інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Відповідно й батьки усиновленого та інші його родичі не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків (стаття 1260 Цивільного кодексу України).
Щодо припинення аліментних зобов’язань біологічних батьків усиновленої дитини висловився Верховний Суд у Постанові від 31.08.2022 року, № 522/5039/21: “Обов’язок утримувати дитину до її повноліття заснований на факті батьківства, натомість усиновлення змінює суб’єктний склад правовідносин матері, батька та дитини”.
Однак ВС звернув увагу на тлумачення положень абз. 2 ч. 1 ст. 232 СК України у контексті збереження прав та обов’язків щодо дитини одним із батьків за походженням, де зробив висновок: “У разі усиновлення дитини чоловіком збереження прав та обов’язків між дитиною і її біологічним батьком виключене, однак можливе збереження прав та обов’язків між матір’ю і дитиною. Відповідно, якщо усиновлювачем є жінка, збереження прав та обов’язків між дитиною і її біологічною матір’ю виключається, але можуть бути збережені права та обов’язки між батьком і дитиною”.
Публікації та матеріали у сфері сімейного права за посиланням.