Ганна Гаро, сімейний адвокат,
к.ю.н., сімейний медіатор

Олена Салєхова, помічник адвоката

“У взаємних відносинах трагедія починається не тоді,

коли є непорозуміння слів, а коли мовчання незрозуміле”

Генрі Девід Торо

Звичайна життєва історія.
Зустрічались, полюбились, одружились.
Народили діточок, нажили трошки майна, наче зажили тихим спокійним сімейним життям. Наче.
І от почалося: криза середнього віку, молодий коханець/коханка, “ти мене не любиш”, “ти мене не поважаєш”, “ти мене не цінуєш” і т.д.. “Давай розлучатися…”
Найпростіший і найдешевший варіант – домовитись. Однак, ”ми не шукаємо простих шляхів”, “ніяких домовленостей”, а тому ” я подаю позов до суду”.
Перед тим, як йти до суду треба визначитись з обсягом спільно нажитого майна, щоб розуміти що саме ділити.
Цивільне законодавство, а саме ст. 368 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), так прямо нам і говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Дана норма знайшла своє відображення у Сімейному кодексі України (далі СКУ), безпосередньо у статтях 60,61, згідно яких вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Перший варіант: поділити все рівно пополам, про що прямо визначено в ст. 372 ЦКУ, а саме: у разі поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, які мають істотне значення, та відповідна норма закріплена ст. 70 СКУ, згідно якої, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Варіант другий: поділити по об’єктам в натурі, що дозволяє ст. 71 СКУ, згідно якої встановлено, що майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
І добре, якщо по ринковій вартості більш менш виходить порівну, а якщо ні?

Чому по ринковій вартості? Тому що відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Верховний Суд неодноразово про це наголошував, зокрема: у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 754/3132/16-ц ВС наголосив, що: «Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України)”.
Вартість майна можна визначити в тому числі і на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи.
Приписи ч.ч. 4, 5 ст.71 СКУ нам говорять, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Такий підхід відповідає засадам справедливості, розумності та добросовісності (стаття 7 СК України), бо відповідач (другий з подружжя) надає згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.

Судова практика нам говорить про наступне:
“…Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію…” ( Постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) та від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).
“…В той же час, вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання…” (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)). Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
“…Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду…” (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Але ідеально майже ніколи не буває. Якщо по кількісним і вартісним показникам виявиться, що сукупна вартість майна, яку просить виділити у особисту приватну власність позивач, трошки перевищує “рівну половину”, то суд має вирішити питання щодо стягнення з нього грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя.
У випадку, якщо буде стояти вимога про те, щоб той з подружжя, хто буде просити припинити своє право у спільній сумісні власності і вимагати компенсації за свою частку, то законодавчо відсутня вимога, щодо внесення коштів на депозитний рахунок у якості вартості частки позивача.
Якщо ж той з подружжя, який буде просити залишити за собою частину спільного майна і припинити при цьому право власності другого на його частку у цьому майні з виплатою останньому компенсації, то потрібна буде обов’язкова згода другого подружжя на отримання компенсації та внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду.
Тобто, якщо у справі про поділ майна подружжя та сторона, яка не хоче залишати собі спірний об’єкт, а заявляє вимогу компенсувати їй вартість своєї частки, то той з подружжя, у кого залишається цей об’єкт, не повинен попередньо вносити кошти на депозитний рахунок.
Відповідні правові висновки знайшли своє підтвердження у Постанові Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 по справі № 201/13593/19.
За підсумком, з огляду на норми чинного законодавства України майно подружжя набуте ним у період шлюбу є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а його поділ можна здійснити як за домовленістю між сторонами за допомогою укладення відповідного договору, так і звернутися до суду для здійснення такого поділу.
Не мовчіть, говоріть, слухайте і чуйте, домовляйтеся, знаходьте компроміс.